ПОЗАКЛАСНА, ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Свято української писемності і мови
8 клас
Мета заходу : поглибити знання учнів відомостями про виникнення писемності, про історію та розвиток рідної мови; показати її красу і багатство, розкрити її необхідність у житті людини; розвивати комунікативну компетентність учнів з даної теми, вміння та навички виразного читання творів різних жанрів, використовуючи засоби виразності; виховувати любов і повагу до рідного слова, любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія – українського народу, держави Україна, до народних традицій, пісень та обрядів, формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу.
Тиха язичницька мелодія
Ведучий 1. Заспіваєм вам не пісню
Про стару старовину,
І розкажем вам не казку,
А бувальщину одну.
Ведучий 2. Перед вами стародавні
Пройдуть хвилями часи,
Із могил до вас озвуться
Наших предків голоси.
Ведучий 1. У часи ті Бог великий
Не ховавсь в небесній мглі,
А усі боги родились
І вмирали на землі.
Ведучий 2. Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог
І ходив-блукав до ночі
Синім степом без доріг.
Ведучий 1. Бог Перун на чорних хмарах
Вічно землю об’їздив,
Часом плакав, як дитина,
Часом сурмами будив.
Ведучий 2. А в річках жили русалки,
Хапуни-водяники,
Лісовик свистів у лісі,
І сміялися мавки.
Ведучий 1. Треба добре було знати
Душі всіх богів земних,
То коритись, то змагатись,
То просити ласки в них.
На сцені під музику русичів танцюють дівчата.( поклоняються язичницьким богам )
Після танцю тривожна музика, гомін…
Ведучий 1. Що це в Києві за гомін,
Звідки крики, галас, сміх
І куди оце кияни
Тягнуть ідолів своїх?
Ось Стрибога порубали,
Там Дажбог стоїть без ніг,
Там в огні горить Сварожич,
Волос теж на спину ліг.
Ведучий 2. Ось упав Дажбог великий…
О, віддячить він катам!
Він не гляне більш на землю,
Він не вродить хліба нам!
Ведучий 1. Так хрестив всю Русь велику
Онук Ольги – Володимир.
Відчув і увінчав наш Київ
вінцем могучого владики,
і під святий покров Марії
сам передав його навіки.
На сцену виходить Володимир, розповідає про свої досягнення у політиці і культурі, а також про хрещення Русі.
Звучить церковна мелодія. На сцені з’являютьс я люди ( жінки у хустках ), хрестяться, моляться. З натовпу виходить русич, читає вірш
О слово рідне! Пращура молитво,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська — творіння Ярослава —
Слов’яномовна праведна земля.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно – Мстиславича Романа голос
і ратний клич Данилових полків.
Ведучий 2. З прийняттям християнства для Київської Русі відчинились двері у світ писемності і культури Європи.
Ведуча 1: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.
Учень
…А літери, як неба зорі,
Являють щастя нам удень.
Увечері ти бачиш долю,
Мрійливий затишок пісень.
Як добре, земле українська,
Що кращії твої сини
Плекають мову славнозвісну
На творчій, ясній глибині…
(Входять Кирило та Мефодій.)
Кирило: Я – Костянтин Філософ, або ж ще мене називали Кирилом – і мій брат Мефодій народилися при царському дворі у сім’ї знатного вельможі сотника Лева, який мав сімох синів. Жили ж у Солуні.
Мефодій: Людність у нашому місці складалася наполовину з греків, наполовину зі слов’ян. Наша мати була грекинею, а батько – болгарином. Тому з дитинства ми добре знали як грецьку, так і мову солунських слов’ян.
Кирило: Навчався я в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську. Цікавою була праця бібліотекаря в нашій патріаршій бібліотеці. З великим задоволенням викладав філософію у вищій школі Константинополя.
Мефодій: Понад дев’ять років я був воєводою, потім став монахом, управляв однією слов’янською провінцією у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.
У 862 році візантійський імператор Михайло і патріарх Фотій послали нас у Моравію, де на прохання місцевого князя Ростислава ми повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, бо там богослужіння велось незрозумілою латиною.
Кирило: При розмові сказав нам імператор Михайло: « Адже ви обоє солуняни, а солуняни всі говорять по–слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до мене, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив до Моравії.» Сказав я йому у відповідь:
«Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!»
Мефодій: Мій брат Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку, тому й назвали його “творцем слов’янського письма ”. А вже 863 року ми привезли до Велеграфа слов’янську абетку та 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську мову.
Гімн святим Кирилу і Мефодію, просвітителям слов’ян ( учні виходять, стають біля Кирила і Мефодія, читають хором)
Слава вам, брати, слов’ян просвітителі,
Церкви Слов’янської святі батьки!
Слава вам, правда Христової учителі,
Слава вам, грамоти нашої творці!
Будьте ж слов’янству ланкою єднання,
Брати святі: Мефодій, Кирило!
Так осяє його дух примирення
Вашою молитвою перед
Господом сил!
Ведучий 1. Нам відомо про два види письма: глаголиця і кирилиця. Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовувався в духовній і світській літературі. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникне друкарство та алфавіт, створений з окремими змінами на основі Півуставного письма. Від давньоруського періоду його успадкували гри слов’янські народи: український, російський, білоруський. У 1708 р. за реформою, проведеною Петром І, старий друкарський Шрифт було замінено у світській літературі гражданським. З XVIII ст. Гражданський шрифт поширився в Україні. Кирилиця лежить і нині и основі нашого алфавіту.
Звучить давня повільна мелодія
Ведучий 1. Кожний народ свою долю кує:
Пише Нестор про нове тисячоліття,
Про варяг, братовбивчі страхіття,
Там, де Русь-Україна встає
(Входить Нестор-Літописець, сідає за стіл, бере в руки перо )
Нестор-Літописець: Так, славну справу зробили Кирило та Мефодій. Створена філософом Кирилом слов’янська азбука Кирилиця вживатиметься протягом сотень років, стане вона основою новітньої азбуки всіх слов’янських народів. Нею писав я «Повість минулих літ» у лаврі.
Прийшов я до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Ще застав тут славетних Антонія і Феодосія Печерських, мені пощастило на розмову з Великими старцями, які дбали про благо рідної землі і хотіли щастя для кожної людини. Від них навчився виконувати з любов’ю заповіді Божі, знаходячи в цьому головну потребу життя. Присвятив я своє життя виконанню заповідей Бога-Творця та праці написання книги про історію Київської Русі. У своїй “ Повісті минулих літ ” я називаю книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини ”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш користь душі своїй ”.
( на слайд )
Хто не знає свого минулого,
Той не вартий майбутнього.
Хто не відає про славу своїх предків,
Той сам не вартий пошани…
Нестор Літописець.
„Велика бо бывает польза от ученья книжного:
книгами бо кажеми и учими есмы пути пути покаянью,
мудрость бо обретаем и воздержанье от словес книжных.
Се бо суть реки, наполняющие вселенную,
се суть исходищя мудрости:
книгам бо есть нещетная глубина:
сими бо в печали утешаеми есмы…”.
Урочисто сурмлять сурми. Входить Ярослав Мудрий
Ярослав У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. Звичайно, я , як правитель, князь, був зацікавлений у розвитку науки і культури, тому заклав Софійський собор у Києві, а у ньому відкрив бібліотеку. Саме вона і книгописна майстерня заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. Книгозбірня Софійського собору налічувала понад 950 томів. Але, на жаль, значна частина бібліотеки загинула 1240 року при спаленні Києва.
Ведучий 1: Визначною рукописною пам’яткою староукраїнської літературної мови й мистецтва є Пересопницьке Євангеліє. 450 років тому у невеликому селі Пересопниця на Рівненщині в старовинній Свято-Миколаївській церкві пересопницький архимандрит Григорій та писець Михайло Василевич із Сянока за дорученням княгині Анастасії Заславської зробили переклад канонічного Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної. Зараз це дуже важлива книга в нашій державі. Президенти, присягаючи на вірність Україні, кладуть праву руку на Конституцію, а ліву- на Пересопницьке Євангеліє.
Ведучий 2. Старослов’янська мова дала початок багатьом слов’янським мовам: білоруській ( учень читає вірш ), польській (вірш ), болгарській (вірш ), чеській …російській (виходить Гоголь, говорить слова про язик ), українській ( виходить Г. Сковорода).
Ведучий 1 : Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
Виходить І. Котляревський
Я, Котляревський , у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Сцена із “ Енеїди ” ( “ Сестру Дідона мала Ганну…”, танок Енея з Дідоною і Ганною )
Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
( читає учень, переодягнений Шевченком )
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!…
Знать од Бога
І голос той і ті слова…
Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне”, а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Учень ( читає вірш О.Олеся)
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить,
Бринить—співає наша мова.
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми…Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте корінням родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле.
Хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне.
Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.
Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства… Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.
Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”.
Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.
Учень читає вірш
Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія…
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Ведучий: Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.
Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
Виходять учні по черзі, тримаючи букву, говорять цікавий факт про мову, стають клином, щоб букви було видно. З букв у кінці прочитається вислів “ Спочатку було слово…“. Учні разом його голосно промовляють.
Співають пісню “ Мова єднання ”.
Соціальні мережі